Методичні рекомендації Формування національної свідомості та патріотизму особистості засобами музичної діяльності

 

Дошкільний навчальний заклад №19

Прилуцької міської ради

Чернігівської області

 

 

 

                

                         Неймаш Наталія Юріївна

 

 

  

Методичні рекомендації

 

Формування національної свідомості та патріотизму особистості засобами музичної діяльності

 

 

м. Прилуки

2021 рік

Автор: Неймаш Наталія Юріївна,

Керівник музичний ДНЗ № 19

 

 

 

 

 

 

 

Мета даного посібника дати стислі відомості про специфіку роботи дошкільного закладу над формуванням патріотизму у  дошкільнят засобами музичної діяльності.

Відроджувати, пробуджувати до життя національні традиції, національний дух нашого народу, виховувати свідомого громадянина і патріота нашої держави – як саме працювати в даному напрямку з дітками ви дізнаєтеся переглянувши матеріал.

Методичні рекомендації призначено на допомогу керівникам музичним та педагогам дошкільних навчальних закладів для формування національної свідомості у вихованців.

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

І. Передмова ……………………………………..4

ІІ. Теоретичний розділ………………………....10

-         Національно-патріотичне виховання дошкільників : основні завдання……….10

-         Завдання патріотичного виховання…….12

-         Методи і форми роботи з патріотичного виховання ………………..………………12

-         Вивчення стану проблеми у дошкільній практиці …………………….……………17

ІІІ. Практичний розділ………………………....21

-         Патріотичне виховання дошкільників на музичних заняттях………………………21

-         Слухання музики в аспекті патріотичного виховання ………………………………..22

-         Патріотичні бесіди про композиторів….23

-         Ознайомлення з народними музичними інструментами та способами гри на них ……………………………………………25

-         Інсценізація народних обрядів та звичаїв, знакових періодів та подій в історії України…………………………………..26

-         Український фольклор як складова патріотичного виховання ………………28

ІV. Використані джерела та література………34

V. Висновки …………………………………... 37

VІ. Додатки…………………………………….40

-         Консультація для педагогів ……………40

-         Орієнтовні конспекти свят та розваг…..42

І. Передмова

«Найкращий спосіб прищепити дітям любов до Батьківщини полягає в тому, щоб ця любов була у їх батьків». Сьогодні вислів, що належить перу Шарля Луї Де Монтеск’є є особливо актуальним.

Кожне нове покоління людей живе і розвивається у певному національному середовищі, життя якого залежить від особливостей державного устрою країни. Дитина від народження перебуває під впливом як соціально – економічних умов, так і національної специфіки: побутового життя, культури, народних звичаїв, традицій. Вона переймає від дорослих багатство рідної мови, відчуття  прихильності та симпатії до духовності свого народу, поступово призвичаюється  до установлених морально – правових норм. Усе  це веде до появи у неї особливих рис національної психології – ментальності, які стають підґрунтям для виховання громадянина – патріота.

Головним завданням національного виховання дітей дошкільного віку є формування основ національної самосвідомості – відчуття належності до певної нації. Основою національної самосвідомості є національні почуття – комплекс емоцій, які фіксують суб’єктивне ставлення людей до своєї нації, її потреб і норм життя, а також до інших народів. Важливо, щоб сформовані у ранньому дитинстві національні почуття, елементи національної свідомості мали моральну спрямованість. Патріотичне виховання дошкільників — це невіддільна складова усього навчально-виховного процесу в дитячому садку. Формування національної свідомості та громадської відповідальності починається з раннього віку і триває протягом усього життя. Виховати патріота – ось яке завдання постає перед педагогами.

Ми живемо в незвичайно складний і цікавий час. Ламаються застарілі стереотипи, переоцінюються давно встановлені цінності, оновлюється наше суспільство. Ми все частіше запитуємо себе, які ми люди, який наш родовід, звертаємося до витоків духовності. І з жалем переконуємося, що багато втрачено, загублено, забуто. Мало нам співали колискових пісень, а ми знаємо їх ще менше і вже майже не можемо заспівати їх своїм дітям. Та чи багато знаємо забавлянок, потішок, казок та інших скарбів народних? І чи не тому суспільство деякою мірою деградує у своїй моралі, що втратився зв`язок між поколіннями, що ми забули своє коріння і свій родовід, що розгубили, занехаяли свої звичаї та обряди ?

Саме ці роздуми надихнули мене працювати  над цією темою. Адже дитячий садок – це перша найрідніша школа для дитини, національна школа, в якій пробуджується національна і громадська свідомість. А музика здатна впливати на почуття, настрій дитини, її моральний та духовний світ.

Адже ні для кого не секрет, що саме у процесі систематичної навчально-виховної роботи з патріотичного виховання діти глибше усвідомлюють свою причетність до минулого, теперішнього й майбутнього Батьківщини, що породжує в них почуття відповідальності за майбутнє своєї держави, власну долю та долю своїх рідних.

У кожній віковій групі у предметно-просторових музичних осередках є своєрідна фонотека: «Українські народні пісні для дітей» (колисанки, поспівки, потішки), «Пісні для дітей сучасних українських композиторів», «Пісні про Україну», «Козацькі пісні та марші», «Українські народні казки».

Нині, відроджуючи, пробуджуючи до життя національні традиції, національний дух нашого народу, ми виховуємо свідомого громадянина і патріота нашої держави. У сучасному суспільстві дане питання є актуальним, тому починати цю роботу потрібно з дошкільного закладу.

Любов до своєї Батьківщини – одне з найшляхетніших почуттів людини, а виховання цього почуття треба починати також з дитинства, з пізнання своєї рідної землі, історичних цінностей пращурів.

Вимоги щодо рівня освіченості, розвиненості та вихованості дитини перед вступом до школи у контексті національно-патріотичного виховання визначені у Базовому компоненті дошкільної освіти і конкретизуються у чинних комплексних освітніх  програмах.

Пам’ятайте, наші діти – зерна нації. Щоб кожний дошкільник став «відбірним зернятком» і виріс гармонійно розвинутою особистістю, потрібно створити для цього всі умови як в родині, так і в дитячому садочку, посіяти у душу вихованців зернятка народної пам’яті та духовності, здоров’я та працелюбності, культури та краси. Проростуть ці паростки добра – і виросте колосисте поле життя, наснаги, мудрості і самоповаги майбутньої надії держави.

Слова «Я – українець», «Україна – моя Батьківщина», донедавна вимовлялися як завчені фрази, без розуміння самої їх суті. Дуже прикро, що саме трагічні події на Майдані Незалежності, Революція гідності, а тепер і війна на сході України змусили нас замислитися над справжнім змістом таких знайомих на слух, а разом з тим, і незрозумілих для нас до кінця висловів. Саме сьогодні доля людини кожної нації світової спільноти залежить від духовності й моральності особистості, її порядності та відповідальності, рівня громадянської свідомості, відчуття приналежності до рідної землі, народу. Тож і не дивно,  що  питання формування національної свідомості та патріотизму особистості засобами музичної діяльності є актуальним.

Щоб діти стали свідомими громадянами країни, творцями своєї долі, необхідно, аби вони за час перебування в дошкільному закладі міцно засвоїли культуру рідного народу, глибоко перейнялися його національним духом, способом мислення і буття.

Метою патріотичного виховання є формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття любові до України, шани до видатних вітчизняних історичних діячів, готовності до виконання громадянських і конституційних обов’язків. Щоб досягти цієї мети, виховувати патріотів слід вже з дошкільного віку.

Лише від нас сьогодні залежить, яким буде наше майбутнє, яке покоління ми виховаємо. Тому головне завдання кожного навчального закладу – прищепити дітям  почуття любові до Батьківщини, виховати їх справжніми українцями.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІ.  Теоретичний розділ

Національно – патріотичне виховання дошкільників: основні завдання.

      Найважливіше у житті кожної людини – її Батьківщина. Виховувати громадську свідомість, патріотичні почуття потрібно змалку. Щоб дитина відчула себе причепною до великої України, необхідно краще познайомити її з традиціями та народними цінностями.

      Видатний педагог Василь Олександрович Сухомлинський зазначав: «Любов до Батьківщини починається із захоплення красою того, що бачить перед собою дитина, чим вона милується, у що вкладає частку своєї душі. Захоплення красою землі, де жили діди і прадіди, де нам судилось прожити життя, повторити себе в дітях, постаріти і піти в землю, яка народила нас, - це найважливіше емоційне джерело любові до Батьківщини».

      Словосполучення «патріотичне виховання» складається із двох понять – патріотизм та виховання. В новому тлумачному словнику української мови ці поняття інтерпретуються у такому значенні:  патріот – той, хто любить свою країну, відданий своєму народові, готовий заради них на жертви і подвиги; людина, яка палко любить що-небудь, віддана якійсь справі. Виховання – дія, процес, що означає виховання особистісних якостей.  Патріотизм - сукупність емоційної прив'язаності до Батьківщини, яка визначає особу як громадянина, передбачає гордість за моральні, матеріальні і духовні досягнення свого народу, бажання збереження характерних особливостей своєї Батьківщини, її культурного надбання та захист інтересів своєї громади, народу в цілому. 

        Зміст та розуміння поняття патріотизм закріплені в Законі України «Про дошкільну освіту». У цьому законі зазначено: одним з основних завдань дошкільної освіти є «виховання в дітей шанобливого ставлення до родини, рідного краю, Батьківщини, поваги до народних традицій, та звичаїв, рідної та державної мови, національних цінностей українського народу».

        Метою патріотичного виховання є формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття любові до власної землі, родини, держави, пошани до видатних історичних діячів, готовності до виконання громадянських та конституційних обов'язків.

        Щоб досягти цієї мети, виховувати патріотів слід вже з дошкільного віку. Національно-патріотичне виховання дошкільників має вирішувати широке коло завдань. Це не лише виховання любові до рідного дому, сім'ї, дитсадка, з якої зароджується любов до рідної країни, а виховання шанобливого ставлення до людини-трударя та результатів її праці, рідної землі, захисників Вітчизни, державної символіки, традиції народу, держави, загальнонародних свят.

Завдання патріотичного виховання:

•        формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, міста);

•        почуття власної гідності як представників свого народу;

•        виховання любові,поваги до своїх національних особливостей;

•        формування духовно-моральних взаємин;

•        формування любові до культурного спадку свого народу;

•        толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників,батьків, сусідів, інших людей.

Методи і форми роботи з патріотичного виховання:

•        екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам'яток, визначних місць;

•        розповіді вихователя;

•        бесіди з цікавими людьми;

•        екскурсії;

•        спостереження;

•        дидактичні, сюжетно-рольові ігри;

•        заняття з циклу «Історичні цікавинки»;

•        розгляд ілюстративних матеріалів;

•        читання та інсценування творів художньої літератури;

•        слухання народної, класичної, сучасної музики;

•        розглядання творів образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва;

•        розв'язування проблемних ситуацій;

•        запрошення членів родин у дитячий садок;

•        спільні з родинами виховні заходи;

•        виставки, конкурси;

•        свята, розваги;

     Напрямки роботи з батьками з питань патріотичного виховання: ознайомлення батьків з роботою закладу дошкільної освіти з питань патріотичного виховання; залучення батьків до співпраці та стимулювання їхньої активної участі в ній; організація різноманітних заходів за участю батьків; ознайомлення батьків з результатами навчання і розвитку дітей (відкриті перегляди, тематичні тижні, інформація в куточках батьків).

      «Патріотизм – серцевина людини, основа її активної позиції» (В.О. Сухомлинський)

       Для патріотичного виховання важливо правильно визначити віковий етап, на якому стає можливим активне формування у дітей патріотичних почуттів. Найсприятливішим для початку систематичного патріотичного виховання є середній дошкільний вік, коли особливо активізується інтерес дитини до соціального світу, суспільних явищ.

       Концепція дошкільного виховання в Україні (1993), сповідуючи історичний підхід до патріотичного виховання дітей дошкільного віку, актуалізує його народознавчі, українознавчі та краєзнавчі напрями. На це орієнтують і різноманітні програми дошкільного виховання.

       Базовий компонент дошкільної освіти в Україні орієнтує на опанування знань про нашу державу, виховання поваги до державних символів. Старші дошкільники мають знати прапор, гімн, герб України, назву її столиці, інших великих міст, значущі географічні назви (Карпатські гори, Дніпро), пам'ятні місця свого міста (р. Удай, пам`ятник Літописцю, пам`ятник Великому Кобзарю, площа Миколи Яковченка, Дослідна станція).    

       Важливим напрямом патріотичного виховання є прилучення до народознавства-вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу. Дошкільників ознайомлюють з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, пояснюють зв'язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховують розуміння смислу життя, інтерес до родинних і народних традицій.

       Прилучаючись до народознавства, діти поступово утверджуватимуться у думці, що кожен народ, у тому числі й український, має звичаї, які є спільними для всіх людей. Пізнаючи традиції, народну мудрість, народну творчість (пісні, казки, прислів'я, приказки, ігри, загадки тощо), розширюючи уявлення про народні промисли (вишивка, петриківський розпис, яворівська іграшка), вони поступово отримують більш-менш цілісне уявлення про втілену в художній і предметній творчості своєрідність українського народу. Водночас у дітей розширюються знання про характерні для рідного краю професії людей, про конкретних їх представників. У дошкільному віці вони залюбки беруть участь у народних святах і обрядах, пізнаючи їх зміст, розвиваючи художні здібності, навички колективної взаємодії.

       Сучасні концепції національного виховання наголошують на важливості національної спрямованості освіти, її органічної єдності з національною історією і традиціями, на збереженні і збагаченні культури українського народу.

      Важливим завданням педагогічної науки і практики є забезпечення етнізації — природного входження дітей у духовний світ свого народу, нації як елементу загальнолюдської культури, позбавленого національної обмеженості та егоїзму. Моральна спрямованість цієї роботи вимагає єдності національного і загальнолюдського у формуванні національної самосвідомості, інтернаціональних почуттів дошкільників. Національне самовизначення особистості (віднесення себе до певної нації, відданість їй, любов та інтерес до всього національного) за такої умови не перероджується в національний егоїзм і негативне ставлення до інших націй, адже людина, яка має високу національну свідомість, поважатиме й інший народ.

Основними завданнями  у роботі з національно-патріотичного виховання дітей дошкільного віку є:

•        формувати у дітей позитивний образ Батьківщини та рідної домівки;

•        розширювати уявлення про місце кожної людини в соціальному середовищі, необхідність дотримання морально-етичних норм суспільства;

•        формувати ціннісне ставлення до культури українського на¬роду, його історичного минулого, мови, звичаїв, традицій;

•        виховувати почуття власної гідності як представника укра¬їнського народу;

•        виховувати любов і повагу до членів своєї родини, бажання піклуватися про них;

•        навчати дотримуватися культури поведінки у щоденній життєдіяльності;

•        почуття власної гідності як представників свого народу.

     Отже, завдання патріотичного виховання дошкільників є нині актуальними і важливими. Результатом патріотичного виховання  має бути сформоване почуття патріотизму, що передбачає активний крок любові до родини, рідного краю, свого народу, його звичаїв і традицій, повагу до національних традицій, людей праці, усвідомлення зв'язку власної долі з долею Батьківщини .

      Вивчення стану проблеми у дошкільній практиці.

      У сучасній системі освіти України важливе значення набуло питання громадянського виховання дітей та молоді. Викливано це тим, що більшість молоді не розуміють неоднозначну ситуацію, що склалася в країні сьогодні. Усе це вимагає посилення уваги педагогів, батьків, громадських організацій до формування в кожної дитини патріотичних почуттів, формування потреби у вихованні справжніх патріотів України. Тому одним із головних завдань сучасної системи освіти є патріотичне виховання.

     Особливе місце в цій системі належить дошкільній освіти, завдання якої є: виховання в дітей любові до України, шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей українського народу. Підвищенню ефективності та вдосконаленню методики патріотичного виховання, безперечно, сприяє вивчення досвіду розв`язання проблеми, набутий нашими попередниками і який знайшов відображення в публікаціях журналу «Дошкільне виховання». Саме це періодичне видання виступає цінним джерелом дослідження проблеми патріотичного виховання дошкільнят.

     До проблем виховання патріотизму, патріотичних почуттів у підростаючого покоління зверталися відомі педагоги А.Макаренко, В.Сухомлинський, Г.Сковорода.

    Аналіз статей у журналі «Дошкільне виховання» свідчить про те, що ефективними засобами патріотичного виховання дошкільників виступали використання художньої літератури, картин та ілюстрацій, музичних творів, знайомство з фольклором. Успішне формування почуття патріотизму в дітей дошкільного віку залежить від педагогічної майстерності педагога.

    Пісенна культура українського народу безмежна, вона скарбниця людської духовності. Тому я використовувала в своїй роботі кращі й доступні для виконання дітьми українські народні пісні.

        У музичному вихованні дітей дошкільного віку особливу роль відіграє спів. Він поєднує в собі слово і музику, які впливають на слухача і формують художні смаки. Діти, як показує практика, із задоволенням виконують пісні на музичних заняттях. Завданням педагога у вокальній роботі з дітьми є не тільки відпрацювання співацьких навичок ( правильного співацького дихання, звукоутворення, вдосконалення чистоти інтонації та строю, ансамблю, дикції тощо). Якщо використовувати народні пісні з метою патріотичного виховання, то необхідно під час бесіди про пісню спрямовувати увагу дітей на її зміст: Про що пісня? Про що в ній оспівується ? Чому вона нас вчить ?

       Також варто використовувати народні пісні на музичних заняттях такі як «Вербова дощечка», «Коляд, коляд, колядниця», «Українка я маленька». Вони виразні та їх зручно виконувати ритмічно.

      Українські композитори-класики завжди вважали народну пісню найдовершенішим засобом  патріотичного виховання.

     Якщо з раннього віку дитина слухає і виконує народні пісні, слух поступово засвоює їхні мелодичні й ритмічні особливості, вони запам'ятовуються, стають звичними, близькими.

     Щира любов до дитини також виражається через колискові пісні. Колискова пісня, народжена реальними потребами дитячого віку, коли тривалий і міцний сон – умова нормального розвитку, є першим художньо оформленим зверненням до дитини.У багатьох колискових піснях є епізоди, пов'язані з тваринами, близькими дитині: котиком, мишкою, бджілкою, наприклад: «Котику сіренький», «Ой ну, коту, коточок», «Котик волохатий».

      Колискові пісні мають неабияке педагогічне значення. Розучування колискових пісень корисне і для формування співацьких навичок кантиленного звучання.

     Також на музичних заняттях інсценізувались українські народні пісні, насамперед пов'язані з певними рухами (наприклад «Ой, є в лісі калина»), а також жартівливі: «Веселі гуси», «Грицю, Грицю, до роботи», «Два півники». Інсценування пісень подобається дітям, сприяє посиленню інтересу до музичних занять.

    Отже, підходи до розвитку національно-патріотичних почуттів на музичних заняттях можуть бути різними.

ІІІ.  Практичний розділ

Патріотичне виховання дошкільників на музичних заняттях.

      Аби прищепити дітям палку любов до рідної землі, її традицій та звичаїв, педагог насамперед сам має бути патріотом. Він має володіти ще й неабиякою ерудицією, зокрема бути добре обізнаним у таких освітніх сферах, як:

•        історія;

•        етнографія;

•        художня література;

•        українська музика;

•        образотворче мистецтво;

•        театральне мистецтво тощо.

      Виховання в дітей справжнього патріотизму має відбуватися «від серця до серця». Зокрема, на музичних заняттях взаємодію керівника музичного з дітьми  я здійснюю через такі форми роботи:

•        слухання високохудожніх зразків української класичної музики;

•        чуйні й захопливі бесіди про відомих українських співаків, композиторів, про найяскравіші зразки їхньої інструментальної та сценічної музики;

•        ознайомлення з історією виникнення та побутування українських народних інструментів, способів гри на них;

•        інсценізація народних звичаїв та обрядів тощо.

   Усе це спроможне закласти в дітей більше знань, зацікавлення та самосвідомості, аніж будь-який масштабний святковий захід. Головне — усе залежатиме від того, які прийоми та методи педагог обере для того, аби досягнути успіху в прилученні дітей до національної ідеї, культивуванні в них поваги та пошани до всього українського.

Слухання музики в аспекті патріотичного виховання.

    Ознайомлення дітей з перлинами української музики на музичних заняттях має бути «живим», а головне — усталеною традицією. Що більше діти слухатимуть музичних творів українських композиторів, то ліпше вони засвоюватимуть національний інтонаційний словник, матимуть змогу відрізнити «своє» від «чужого», накопичуватимуть знання про національне культурне надбання. Нерідко, обираючи музичні твори для слухання, педагоги обмежуються світовою музичною класикою, зокрема музичними творами Вольфганга Амадея Моцарта , Петра Чайковського, Едварда Гріга, мало приділяючи уваги українській музиці. Натомість саме національна музика є зрозумілішою і легшою для сприйняття дітьми, оскільки має власний генотип, розуміння якого, як науково доведено, спадково передається з покоління в покоління. Узяти хоча б на озброєння чудові інструментальні й вокальні твори Миколи Лисенка, Кирила Стеценка, Миколи Леонтовича, Якова Степового, Василя Барвінського,Віктора Косенка, Мирослава Скорика. Вони нічим не поступаються своєю художньою цінністю творам світових класиків і є органічною складовою світової мистецької спадщини. Тож їх не слід оминати на музичних заняттях, оскільки так педагог несвідомо позбавлятиме дітей змоги долучатися до високодуховних зразків національної музичної культури, відчувати на собі їхню виховну функцію.

       Національна музична класика, так само як українські народні казки та пісні, здатна закласти в дітей високу духовність, патріотичні цінності, її потрібно популяризувати і якнайчастіше використовувати не лише на музичних заняттях для слухання, а й на різноманітних святкових заходах та урочистостях у закладі дошкільної освіти як яскраве й самобутнє музичне оформлення, незалежно від того, приурочені святкові заходи патріотичній тематиці чи ні.

Патріотичні бесіди про композиторів.

     Патріотичні нотки я прагну закласти, зокрема, і в бесіди з дітьми про українських композиторів, роблячи особливий акцент на роках дитинства. Саме в дитинстві митець отримує найяскравіші враження, які надалі впливають на формування його творчої особистості, закладають підвалини його духовності, зароджують паростки патріотизму. Та й дітям доволі цікаво буде ознайомитися із цим періодом життя композитора, оскільки він найближчий для їхнього розуміння.

     Наприклад, коли я розповідаю дошкільникам про Миколу Лисенка, я зупиняюсь на тому, як вплинули на його патріотичне виховання в дитинстві двоюрідні бабуся й дідусь, у родині яких шанували народні звичаї та обряди, українську народну пісню, усіляко підживлювали інтерес до всього українського.

     Натомість у бесідах, скажімо, про Кирила Стеценка слід наголосити на тому, яку роль у формуванні майбутнього композитора відіграли батьки. Адже від татка, якому Кирилко в дитинстві допомагав розписувати церкви, він перейняв хист по-особливому сприймати щедру барвистість навколишнього світу та передавати її на полотні та в музичних творах, а від матусі — палку любов до музики через церковний спів, українську народну пісню, яку композитор популяризував у своїй творчості та громадській діяльності. Найліпше такі бесіди оформлювати у невеличкі художні оповідання про композиторів, у яких митці поставатимуть перед дітьми як «живі» особистості, з усіма їхніми вподобаннями, яскравими переживаннями, захопленнями тощо. їх доцільно супроводжувати переглядом мультимедійних презентацій із використанням фотоматеріали, які дають змогу дітям ознайомитися з добою, в яку жили ті чи ті композитори, їхнім побутом, друзями та родичами, мистецьким оточенням, культурою часу в цілому.

Ознайомлення з народними музичними інструментами та способами гри на них.

     Діти завжди воліють дізнатися про незвичний чи невідомий їм музичний інструмент, випробувати його у грі. Цю цікавість дітей я зорієнтовую:

•        на пізнання національних народних музичних інструментів, як-от бубон, цимбали, бандура, сопілка, та ареал їх побутування;

•        на опанування гри на дитячих народних музичних інструментах — свищиках, сопілках, цимбалах, очеретяних скрипочках тощо.

   Так діти на музичних заняттях мають змогу відкривати для себе цікаві сторінки української музичної інструментальної культури, знатимуть, який вигляд мають і як називаються ті чи ті народні музичні інструменти, як на них грають, в яких регіонах України вони побутують. На основі цих знань діти виховуватимуть у собі інтерес та повагу до національної музичної культури, розвиватимуть власну ерудицію.

     Окрім того, керівник музичний може розробити серію музичних занять-подорожей до різноманітних куточків України, на яких діти:

•        ознайомлюватимуться з тими чи тими народними музичними інструментами;

•        виготовлятимуть їх власноруч;

•        опановуватимуть техніку гри на них.

     Здобувши відповідні вміння та навички, діти зможуть продемонструвати їх на родинному святі, присвяченому українським народним музичним інструментам, і влаштувати справжній концерт.

     Така мить творчості, вшанування народної традиції музикування стане для дітей по-справжньому незабутньою і назавжди закарбується в їхній пам’яті.

Інсценізація народних обрядів та звичаїв, знакових періодів та подій в історії України.

     Чи не найпоширенішою формою патріотичного виховання в дошкільному навчальному закладі нині є проведення всіляких вечорниць в українському стилі, у яких діти інсценують різноманітні народні обряди, співають народні пісні, виконують традиційні таночки, як-от гопак, козачок, метелиця, гречаники, грають у дитячі народні ігри тощо. Така «жива» форма спілкування дітей із прадавніми звичаями має неабияке значення для засвоєння ними важливих культурних цінностей, що споконвіку передавалися від діда-прадіда. Здійснюючи з дітьми такі інсценізації, педагог дає їм змогу «триматися» свого генетичного коду, не втрачати зв’язку з минулими поколіннями, усвідомлювати, хто вони і що їх вирізняє з-поміж інших народів. Саме такою має бути мета патріотичних святкових заходів та розваг, що сприятимуть розвиткові в дітей самоідентичності та самосвідомості.

      Ставлячи за мету виховати в дітей здоровий патріотизм, треба пам’ятати, що до цього не слід підходити формально, лише з приуроченням до знаменних дат. Адже щирий патріотизм не вимірюється парадом вишиванок і співом популярних народних пісень. Патріотичне виховання вбирає в себе високу внутрішню культуру, шанобливе ставлення до пам’яток історії, любов до ближнього, гідність, вихованість, ввічливість, відкритість, чесність і решту чеснот, якими завжди славився український народ. Лише подаючи дітям належний приклад, проявляючи власну зацікавленість українським минулим, теперішнім і роблячи вагомий внесок у майбутнє, педагоги зможуть дбайливо й по-справжньому зростити в дітях паростки патріотизму, виховати в них гідних громадян своєї країни.

Український фольклор як складова патріотичного виховання.

       «Фольклор» у перекладі з англійської мови – це мудрість та знання. Також  фольклором називають усну народну творчість. Колективна художньо-літературна і музична творча діяльність народу зберігається засобами мови, знання про життя і природу, давні культури і вірування, а також це відбиток думок, уявлень, почуттів і переживань народної фантазії. Фольклор має виконавську природу, і його функціонування забезпечується завдяки діяльності виконавців.

       На сучасному етапі розвитку української державності особливого значення набуває питання формування національної свідомості підростаючого покоління. Отож, я розробила тематичне заняття «Козацькі розваги», мета якої є виховати патріотичні почуття, колективізм.

      Виховання патріота, громадянина, духовно багатої особистості – процес тривалий і багатогранний. Він потребує від педагогів і батьків великої праці над собою, усвідомлення високих цінностей та відповідної поведінки, розуміння виховних завдань та вибору оптимальних методів і форм роботи з дітьми.

      Велике значення для розробки сучасних підходів до формування у дітей старшого дошкільного віку першооснов національної самосвідомості містяться у концепції розвитку українського довкілля, вони розроблені Л.Артемовою, А.Богуш, Н.Лисенко, О.Шевченко окремі аспекти використання музичного фольклору у патріотичному вихованні дітей висвітлені у працях С.Садовенко, Т.Вовк та інших. Зазначені дослідження складають значний науковий доробок, але далеко не всі аспекти музичного розвитку дошкільників знайшли в них цілісне і повне висвітлення. Недостатньо вивченою є проблема використання надбань музичного фольклору в процесі національного виховання дітей старшого дошкільного віку.

     Своєю метою я поставила обґрунтування та розкриття вагомості використання музичного фольклору у вихованні національної самосвідомості та патріотичних почуттів дітей старшого дошкільного віку.

     Важливим завданням патріотичного розвитку в дошкільних навчальних установах є прищеплення вихованцям чіткого усвідомлення національної само ідентичності, що проявлятиметься у знанні маленькими особистостями власної культури, історії, звичаїв та традицій свого народу.

     Одним із найпотужніших засобів виховання патріотичних почуттів підростаючого покоління є фольклор, адже він являється енциклопедією життя народу, свідченням його духовної сили і краси. Це та основа, на якій базується система збагачення інтелекту, формування життєвих  ідеалів, розвиток творчих здібностей особистості. Звідси постає питання: наскільки ефективним буде засвоєння свідомістю дітей елементів народного музичного мистецтва? Який відгук знайде український дитячий музичний фольклор серед вихованців, як вплине на формування національної самосвідомості та патріотичних почуттів дітей старшого дошкільного віку?

      Особлива роль у вихованні підростаючого покоління відводиться колисковій пісні, адже вона є одним із найдавніших  видів народної творчості. Колискові викливають захоплення своєю простотою, безпосередністю, ніжністю. У них віддзеркалено найвищі, найглибші людські почуття.

У дитячому садку ознайомлення з піснями відбувається під час музичних занять, сюжетно-рольових ігор, а також при підготовці до тематичних розваг. Знання колискових діти можуть використовувати у різних видах ігрової діяльності.

       Слухання та виконання дошкільнятами колискових пробуджують у дітей численні емоції, формують патріотичні почуття, уяву, національне світовідчуття і мислення. Колискові пісні постають могутнім засобом пробудження і розвитку національної самосвідомості, патріотизму. Колискові та забавлянки – фольклорні жанри, якими здавна користуються дорослі, спілкуючись з дітьми. Не одне покоління свідомих, патріотично налаштованих громадян починало своє знайомство зі світом поезії саме через ці твори.

       Треба звернути увагу на ще один важливий момент українська народна культура накопичила величезну кількість забавлянок для дітей раннього віку. Проте існують також утішки, які доцільно використовувати на музичних заняттях з старшими дошкільнятами. Також очевидним є той факт, що під час розігрування дошкільнятами забавлянок здійснюється мовний розвиток дитини, відбувається зародження інтересу й любові до рідної мови та національної культури, тому так важливо не нехтувати даним жанром дитячого фольклору у патріотично-виховній роботі ЗДО.

       Також я вважаю, що корисним є залучення старших дошкільнят до української  народнопісенної творчості через ознайомлення їх з давно слав`янськими календарними обрядами. Завдяки своїм художнім особливостям календарно-обрядові пісні можуть бути використані в музично-естетичному та патріотичному вихованні дітей дошкільного віку.

      Ефективним шляхом і засобом патріотичного виховання дітей старшого дошкільного віку є дитячий музичний фольклор, який має чітко виражену виховну і патріотичну спрямованість, а саме

-колискові пісні, пестушки, потішки, приказки, пісні-ігри готують дитину до життя, допомагають освоєнню навколишнього середовища;

-традиції слов`янського народу формують першооснови  національної самосвідомості особистості;

-обрядові забави, ігри вчать наслідувати трудовому процесу дорослих;

-пісні, заклички, приказки, ігри мають полі функціональний характер, впливаючи на інтелектуальний розвиток (сприйняття, уваги, мислення, пам`яті).

       Дослідження особливостей та педагогічних можливостей музичного фольклору доводить, що він, як феномен української народної творчості, концентрує в собі етнічну філософію, етику й естетику має неоціненне значення в сучасній педагогічній практиці і є невід`ємною частиною освітнього процесу в ЗДО. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІV.  Використані джерела та література.

1.Закон України «Про освіту»

2.Закон України "Про дошкільну освіту"

3.Вовк Т.Патріотичне виховання дошкільників на музичних заняттях /Т.Вовк // Музичний керівник.-2015.-№3. –С.4-7.

4.Гавриш Н. Національно-патріотичне виховання у ситуації соціального неспокою: змінюємо підходи / Н.Гавриш, К.Крутій //Дошкільне виховання. -2015. -№8. –С.2-7.

5.Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: «Педагогіка. Соціальна робота».-2016.-Випуск 1 (38)

6. Газіна І.О. Актуальність та особливості формування елементів національної самосвідомості у дітей дошкільного віку//Збірник наукових праць Кам`янець-Подільського державного університету. Серія педагогічна. - Вип. Х. - Кам`янець-Подільський: ПП. Мошак М.І., 2007. – С.100-106.

7. Завгородня Т. К. Проблема патріотичного виховання дітей на сторінках журналу "Дошкільне виховання" (1960–1980 рр.)/Т.К.Завгородня Таврійський вісник освіти. - 2016. - № 1. - С. 5-9. - [Електронний ресурс] / Режим доступу:http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tvo_2016_1_3

8. Іваницький А.І. Український музичний фольклор / [електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.folklor.ho.ua/Umf_www/books/umf/umf_1.pdf

9. Науковий вісник Ужгородського національного університету. серія: «Педагогіка. Соціальна робота». - Ужгород, 2005.- №8. -239 с.

10.Національно-патріотичне виховання дошкільників: основні завдання  Групова консультація для батьків [Електронний ресурс] / Режим доступу:http://leleka.rv.ua/nacional-no-patriotychne-vyhovannya-doshkil-nykiv-osnovni-zavdannya.html

11. Національно - патріотичне виховання дошкільників [Електронний ресурс] /  Режим доступу:http://dnz272.edu.kh.ua/navchayemo_ta_vihovuyemo/patriotichne_vihovannya/

12. Національно - патріотичне виховання дошкільнят [Електронний ресурс] / Режим доступу:http://dnz114.edu.kh.ua/nacionaljnopatriotichne_vihovannya_v_dnz/

13. Особливості виховання патріотизму у дітей дошкільного віку [Електронний ресурс] / Режим доступу:http://www.svyatoshinruo.kiev.ua/2013-10-10-14-41-03/3351-2015-02-04-11-13-49

14. Формування національної свідомості дитини // Дошкільний навчальний заклад. -2010. -№9(45). –С.30-49

15.Садовенко С.М. Формування національної культури особистості народною казкою / С.М.Садовенко / [Електронний ресурс]. -http://tur.kosiv.info/tourism-and-culture/334-sadovenko-s-m-formuvannja-nacionalnoji-kultury-osobystosti-narodnoju-kazkoju.html

16. Семеног О. Український фольклор / Навчальний посібник /

О. Семеног. – Глухів: 2004. – с. 256

17.«Серце віддаю дітям» - книга творчості та безцінних педагогічних ідей педагога-гуманіста В.О. Сухомлинського / [електронний ресурс] / Режим доступу: https://pidruchniki.com/81772.Виховати свідомого громадянина і патріота означає

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

V.  Висновки

Одне з найважливіших завдань музичної освіти -  це виховання особистості дитини, дитячої душі засобами музики. Моя мета, як педагога, - не у вихованні окремих талантів, а в тому, щоб всі діти полюбили музику.  За допомогою музики ми переживаємо яскраві емоції, маємо змогу висловити свою любов до того куточка Батьківщини, в якому вона зростає. В цьому дитині допомагає атмосфера свят і розваг. Окрім того, музичні заняття впливають на формування таких якостей як колективізм, любов до свого рідного краю, дбайливе ставлення до природи. 

Дошкільний вік – фундамент загального розвитку дитини. Дошкільнята дуже емоційні. Це емоційно-образне сприйняття навколишнього світу може стати основою у патріотичному вихованні і формуванні патріотичної свідомості дошкільника.

Неможливо переоцінити роль музики в патріотичному вихованні дошкільнят. Оскільки музика здатна впливати на почуття, настрій дитини, вона здатна перетворювати її моральний та духовний світ. Головне в патріотичному вихованні - посіяти і виростити в дитячій душі насіння любові до рідного краю, природи, родини, історії, традицій і культури своєї країни. 

Великі потенційні можливості патріотичного виховання полягають в народній музиці. Народні музичні твори ненав’язливо, часто у веселій ігровій формі знайомлять дітей з народними звичаями і побутом, працею, дбайливим ставленням до природи, почуттям гумору. Народна музика викликає інтерес дітей, приносить їм радість, створює гарний настрій , знімає відчуття страху, тривоги, забезпечує емоційно-психологічне благополуччя. Багатство і різноманітність дитячого фольклору дозволяють вибирати найбільш яскраві його зразки. На музичних заняттях розповідаємо дітям про народну творчість. У доступній формі розповідаємо дітям, що пісні та казки люди почали складати давно, але не вміли їх записувати, і так вони  передавалися з покоління в покоління. Хто їх складав – невідомо. Кажуть, що це народ складав ці пісні, казки. Тому їх і називають народними.

 Залучаючи дітей до музичної спадщини свого народу, ми виховуємо в них почуття патріотизму. Також використовуємо музику при ознайомленні дітей з образом Батьківщини. Для дитини-дошкільника Батьківщина – це мама, близькі рідні люди, що оточують його. Це будинок, де вона живе, двір, де грає, це дитячий садок з її вихователями та друзями.Від того, що бачить і чує дитина з дитинства, залежить формування її свідомості і ставлення до навколишнього світу. Тож необхідно залучати дітей до всіх видів народного мистецтва – від архітектури до живопису, від танцю, казки і музики до театру. І тоді буде розвиватися особистісна культура дитини як основа його любові до Батьківщини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

VІ.  Додатки

 6.1. Консультація для педагогів

« Від народознавства – до свідомого патріотизму»

Виховати свідомого громадянина і патріота означає сформувати в дитини комплекс певних знань, особистих якостей і рис характеру, що є основою специфічного способу мислення та спонукальною силою у повсякденних діях, вчинках, поведінці.

Мова йде про:

Ø Патріотичну самосвідомість, громадянську відповідальність і мужність, готовність працювати для розквіту Батьківщини;

Ø Повагу до Конституції, законів Української держави;

Ø Досконале знаня державної мови;

Ø Повага до батьків та свого родоводу;

Ø Дисциплінованість, працьовитість, творчість;

Ø Фізичну досконалість, моральну чистоту, високу художньо-естетичну культуру;

Ø Гуманність, шанобливе ставлення до культури, вірувань, традицій та звичаїв.

Українське народознавство – це чітка система високоефективних ідей та принципів:

    Принцип пріоритетності української національної ідеї у вихованні.

    Принципи поєднання національної та загально-людської у вихованні.

    Принцип систематичності й неперервності виховання.

Енциклопедією життя, праці, побуту, дозвілля народу є народний календар. Кожна дата, свято, зазначені у ньому – це традиції та звичаї.

Майбутнім засобам впливу на дитину є, безумовно, усна народна творчість.

Отже, перед нами, педагогами, стоїть завдання надзвичайної ваги – виховати громадянина – патріота своєї Батьківщини, культурну, освічену людину.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6.2. Орієнтовні конспекти свят та розваг

 «Козацькі розваги»

Освітні завдання:

Cприяти створенню у дітей гарного настрою; викликати позитивні емоції; удосконалювати рухові навички та вміння; розвивати почуття ритму, музичні здібності; формувати в дітей свідоме ставлення до власного здоров’я; відпрацьовувати навички безпечної поведінки в різних життєвих ситуаціях; виховувати патріотичні почуття, колективізм.

Матеріал:

Обручі; кеглі; канат; 2 відра; віночки; тканина жовтого і синього кольору; 2 шаблі; 2 великих м’ячі.

Хід заходу:

Під музичний супровід до зали заходять дівчатка з короваєм.

 Дівчатка (по черзі):

 1. Добрий день вам, люди добрі!

Щиро просимо до господи!

Раді вас у нас вітати.

Щастя та добра бажати.

2. Хай, добрі люди, вам щастя буде,

Хай буде доля на все роздолля.

А до того літ пребагато на добро і злагоду

Хай не буде переводу козацькому роду!

 3. Українка я маленька,

Україна — моя ненька,

В неї щира я дитина,

Добра, люба та єдина,

4. Вірна я дочка народу,

Бо з козацького я роду,

Щиро я свій край кохаю,

Краю кращого не знаю.

 5. Гостей дорогих

Ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом,

Любов’ю і миром!

 Під козацький марш заходять хлопці, утворюють півколо.

 Хлопці (по черзі):

 1.

Ми роду козацького діти.

Ми любимо сонце і квіти

І сонце шле нам свій привіт,

Ми роду козацького діти,

Землі української цвіт.

 2.

Нехай знає рідна мати —

Вільна Україна

Козаки ми ще маленькі —

Зате гідна зміна.

 3.

Козаки — це вільні люди!

Козаки — безстрашні люди!

 4.

Козаки — борці за волю

За народу кращу долю!

 5.

Козак — це людина чесна і смілива,

Найдорожча йому — Батьківщина!

6.

Козак — слабкому захисник,

Цінити побратимство звик!

 7.

Між собою всі ми друзі,

Ми одна родина.

І шануємо, як матір

Рідну Україну.

 8.

Є бажання позмагатись,

Силу й спритність показати

І відвагу молодецьку,

Як це в козаків ведеться.

 9.

Перш ніж силу показати,

Треба нам затанцювати

 10.

Хлопці поспішайте,

У рядок ставайте,

І завзято, й весело

Танок починайте.

 11.

Просимо, дівчата, в танок

З нами стати,

Дуже хочемо

З вами потанцювати.

Танок хлопців і дівчат

Виходить Гетьман з булавою.

 Гетьман:

Доброго дня, шановна громада! 

Добрий день вам, діти славетної землі! Саме час нам, козачата, порозважатися, у різних іграх позмагатися.

 Два курені козаків гожих.

Нам покажуть, хто що може.

 Отамани, сюди ідіть!

Курені свої ведіть

Всі шикуйтеся, ставайте,

Свій девіз розповідайте.

 Виходять отамани.

 1-й отаман:

На Козацькі забави прибула

Команда «КОЗАЧАТА».

Наш девіз...

 Члени 1 - ї команди (разом):

Ми сюди прийшли сьогодні,

Щоб всіх вас розважати

І свої могутні сили

Всім вам зараз показати.

 2-й отаман:

На козацькі забави прибула

Команда «СОКОЛЯТА».

Наш девіз...

 Члени 2 - ї команди (разом):

Рідну хату зберігати,

Тата й маму шанувати,

Честю роду дорожити —

Україні служити.

 Гетьман:

Молодці, юні козачата,

Звичай наш шануйте,

І науку козацьку

Добре опануйте.

 1-ша дитина:

Ніколи не забудемо

Ми ваші заповіти,

Чого батьки не встигли,

Доповнять ваші діти.

 2 - га дитина:

Ми, всі славні козачата,

Хочемо позмагатись,

Силу, спритність і завзяття

Своє показати.

 3 - тя дитина:

Стійте, почекайте,

І не задавайтесь,

Сьогодні прийдуть старші козаки,

Вони вам покажуть,

Як силу кувати,

Як жити і відпочивати

І в забави козацькі грати!

 Звучить козацький марш.

 Гетьман:

 Козацькі забави розпочинаємо!

Козацькі ігри

 Ведуча.

Відомо, що козаки працьовиті люди, самі місто обороняли, самі садили городину, щоб себе прогодувати. Зараз продемонструйте свою майстерність. Покажіть, як козаки садили і збирали картоплю.

 (Інвентар для проведення 1-го конкурсу: картопля, два відра, два обручі.) 

Ведуча.  Наші отамани і козаки вже довели, що вони гідні нащадки славного козацького роду, справжні козаки. А чи мають козаки силу в руках? Зараз дізнаємося!

Гра «Силачі» (перетягування канату)

Ведуча:

Прийшов час вам відпочити,

Свою душу звеселити,

Зараз музика лунає,

Нас на танок всіх скликає.

Діти виконують танок з віночками. 

— Якими вправними і сміливими вершниками були козаки! Спробуйте і ви на конях скакати, завзято шаблями махати.

Гра «Як козаки на конях скакали»

— Різне траплялося в козацькому житті. Було й таке, що козаки потрапляли в полон, та при нагоді вони тікали з неволі.

Гра «Як козаки з полону тікали» (Діти — в умовному тунелі.)

Гетьман:

Любі мої дошкільнята,

Всі ви — справжні козачата,

І сміливі, і кмітливі,

Відчайдушні, не ліниві.

Добра підростає зміна,

Вірні діти України.

Хай із кожним днем міцніє Україна,

Своє коріння, діти, збережіть,

Нехай у серці кожної дитини

Про Україну пісня зазвучить.

Танцювальна композиція під фонограму пісні «Моя Україна»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сценарій свята

для дітей старших груп

«Різдво Христове»

 

Освітні завдання: дати уявлення дітям про значення свята, традицій; вчити емоційно відгукуватись на музику, дати навички виразного виконання колядок.

• Виховувати любов і повагу до народних традицій, вміння поводитися в колективі, естетичний смак.
• Залучати до сприймання творів національної культури /пісні, колядки, щедрівки/
• Розвивати уявлення про устрій сільської хати та звичаї.
• Виховувати позитивне емоційно-ціннісне ставлення до народних звичаїв, обрядів.

Обладнання: вертеп, Різдвяна зірка, пісні страви, зірочки. Інтер’єр Різдвяного вертепу та святої вечері в хаті.

Господиня.

Доброго дня, любі діти. Я дуже рада вас бачити у світлиці. Запрошую вас на святу вечерю. Зима прийшла, світа принесла. Давайте прославимо піснею чарівницю зиму.

Пісня «Зимонька»

Господиня.

Багатий український народ на звичаї та обряди. Тож послухайте про появу свята – Різдво.

Одного разу пастухи в ясну й морозяну ніч побачили сіяння зірки і зрозуміли, що народився Іісус Христос, Син Божий. Потім пішли пастухи в ту хатину. Там Діва Марія народила Сина Божого, скільки ж там людей зібралося! Всі вони вірили, що ця дитина святую силу втілила. І з того часу ми зустрічаємо свято Різдва. Увечері напередодні Різдва кожну оселю святково прибирали. А коли на небосхилі з`являлася перша надвечірня зірка, уся родина сідала за багатий стіл. Він справді був багатий. Аж 12 різноманітних страв. Тому в народі цей вечір називали святим, Багатим вечором. Мати готувала пироги, які діти мали віднести дідусям і бабусям, а також хрещеним. Хлопчики і дівчатка співали колядок, пісень, в яких бажали щасливої долі, добробуту господарям.

Зірка світила їм, щоб колядники не заблукали, не збилися з путі, бо несли вони людям радісну вістку…

А ось і вони, наші колядники! Проходьте, будь ласка, до нас.

Під українську музику заходять колядники.

Пісня «Колядниця»

Колядник.

Коляд, коляд, колядниця,

Добра з медом паляниця.

А без меду не така,

Дайте, дядьку, п`ятака.

Колядник.

Одчиняйте скриньку

Та давайте сливку.

Одчиняйте сундучок

Та давайте п`ятачок.

Колядник.

Ой, чи вдома, вдома

Пані Господиня дому?

Господиня.

Вдома, вдома, просимо до хати!

Колядник.

Чи дозволите колядувати?

Вас і вашу родину

Із Різдвом Христовим привітати?

Господиня.

А як же? Кажуть, що в тій хаті добра не буде, яку колядники обминають… Тож поколядуйте нам!

Пісня «Добрий вечір тобі, пане господарю!»

Господиня.

А чи знають діти колядки?

Колядки.

Господиня.

Отож, запрошую вас у цю щедру хату на хліб, на сіль, на святу вечерю.

Колядники сідають. Виходять 3 дитини.

Дитина.

Мир і спокій цьому дому,

Тут немає місця злому.

Добрі маємо новини

Для старого, для дитини.

Весь світ нині звеселився,

Бо Син божий народився.

Дитина.

В день Різдва Христова

Ми прийшли в цей дім,

Щоб добра і злагоди

Побажати всім!

Дитина.

Щоб від нас вам, люди,

Додалось тепла,

Бо в цей день Марія

Сина сповила!

Колядник.

А зараз наша Коза,

На всі боки дереза,

Господарям затанцює,

Разом з нами колядує!

Заходить Коза.

Коза.

Я – Коза-Дереза,

Півбока луплена,

За три копи куплена.

Тупу-тупу ногами,

Сколю тебе рогами,

Хвостиком замету,

Ніжками затопчу!

Коза.

Ой, як тупну я ногою,

Та наставлю гострий ріг.

Де мій кошик з колядою?

Я візьму собі пиріг!

Коза нахиляє голову, наставляє ріжки на Господиню, лякає, хоче забрати пироги.

Господиня.

Не хитруй, Коза!

Раз ти така, то іди звідси геть!

Виштовхує козу за поріг.

Колядник.

Пустіть Козу до хати, бо змерзне!

Господиня.

Ні, не пущу! Їй тут немає, де розгулятися, і так тісно в хаті.

Колядник.

Та пустіть, бо змерзне.

Коза. Ме-е-е…

Господиня.

Добре, заходь, Коза, тільки заколядуй нам що-небудь!

Коза колядує.

Коза.

Ось подія, ось і свято,

Дайте ковбаси багато,

Щоб кізонька ваша подобрішала

І далі йшла колядувати.

Господиня.

Дякую за ваші побажання і за це я хочу вас пригостити варениками. Але для цього нам потрібно накрити стіл.

Гра «Хто швидше перенесе вареники»

Гра з рукавичкою.

Гра зі сніжками.

Господиня.

Дякуємо, колядники, що не минули нашого дому.

Колядники.

Будьте ви тепер здорові,

У своїм щасливім домі!

Пісня «Побажання на прощання»

Господиня.

Свої вітання ми посилаєм

За мир, за щастя у ріднім краї.

Нехай веселими будуть свята,

Щастя, здоров`я на многії літа.